Крупа родом из Марокко (Северная Африка), где одноименное блюдо из неё считается национальным. Но не меньшей популярностью он пользуется и в Тунисе, Триполитании, Ливии, Алжире. Название кус произошло из берберского seksu, что означает хорошо скатанный, а в переводе с алжирского – «еда», что говорит о повседневности этого блюда. Это объясняется тем, что он является одним из основных продуктов питания в Магрибе (в частности в Марокко, Ливии, Тунисе и Алжире). Распространен кус-кус и во Франции, Италии, Израиле и некоторых регионах Ближнего Востока. У нашій же країні він з'явився порівняно недавно. Тому він ще маловідомий і не випробуваний багатьма росіянами. Традиційно кус-кус виробляють з дрібної манної крупи твердих сортів пшениці. Нерідко для його виготовлення використовується ри, пшоно і навіть ячмінь. Технологія його виробництва схожа з виробництвом макаронних виробів (правда, дуже маленьких – 0,5—2 мм) Найбільш активно застосовуються в кулінарії крупинки з діаметром 1,2 мм.
Характеристики
Основні | |
---|---|
Країна виробник | Італія |
Вага | 1 кг |
Культура | Пшениця |
Ґатунок | Вищий |
Упаковка | Коробка |
Інформація для замовлення
- Ціна: Ціну уточнюйте